ввірятися
ВВІРЯ́ТИСЯ¹ (УВІРЯ́ТИСЯ), я́юся, я́єшся, недок., ВВІ́РИТИСЯ (УВІ́РИТИСЯ), рюся, ришся, док.
Довіряючи, покладатися на кого-, що-небудь, віддавати себе на чиюсь волю.
До серця мого пригорнися, Не бійся так дуже мене, Щодня ж ти ввіряєшся морю, А море і дике, й страшне! (Леся Українка);
– Тобі, чужому, ввірилась, а перед своїм батьком, перед рідним батьком, могла щось такого затаїти!.. (О. Кобилянська).
◇ (1) Вві́ритися / ввіря́тися нога́м – швидко побігти, втекти.
– Сльоза, почекай. Та же я зостаюся сама! Але Сльоза, увібравши голову в гострі плечі, ніби переляканий заєць, уже ввірився ногам (П. Панч).
ВВІРЯ́ТИСЯ² див. увіря́тися¹.
Словник української мови (СУМ-20)