вдивовижу

ВДИВОВИ́ЖУ, пред.

Дуже дивно, незвичайно, так, як ще не траплялося бачити, робити.

Хіба йому вдивовижу, що комин чорний, як його трусять? (Ганна Барвінок);

Очі його ніби говорили всім, що все те було не вдивовижу (І. Нечуй-Левицький);

В перший раз мені вдивовижу була вся парламентська процедура! (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. вдивовижу — вдивови́жу присудкове слово незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вдивовижу — присудк. сл. Дуже дивно, незвичайно, так, як ще не траплялося бачити, робити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вдивовижу — ВДИВОВИ́ЖУ, присудк. сл. Дуже дивно, незвичайно, так, як ще не траплялося бачити, робити. Хіба йому вдивовижу, що комин чорний, як його трусять? (Барв., Опов.., 1902, 109); Очі його ніби говорили всім, що все те було не вдивовижу (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах