вдивовижку
ВДИВОВИ́ЖКУ, пред., розм.
Те саме, що вдивови́жу.
А де ж суконця взять? Охрімові не вдивовижку! – Ми знайдемо! – він каже сам собі. – Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбі (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)ВДИВОВИ́ЖКУ, пред., розм.
Те саме, що вдивови́жу.
А де ж суконця взять? Охрімові не вдивовижку! – Ми знайдемо! – він каже сам собі. – Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбі (Л. Глібов).
Словник української мови (СУМ-20)