вдивовижку

ВДИВОВИ́ЖКУ, присудк. сл. Те саме, що вдивови́жу.

А де ж суконця взять? Охрімові не вдивовижку! — Ми знайдемо! — він каже сам собі, — Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбі (Гл., Вибр., 1951, 31).

Значення в інших словниках

1. вдивовижку — вдивови́жку присудкове слово незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вдивовижку — присудк. сл. Те саме, що вдивовижу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вдивовижку — ВДИВОВИ́ЖКУ, пред., розм. Те саме, що вдивови́жу. А де ж суконця взять? Охрімові не вдивовижку! – Ми знайдемо! – він каже сам собі. – Рукава трохи обчикрижу Та й поможу журбі (Л. Глібов).  Словник української мови у 20 томах