вдовичка

ВДОВИ́ЧКА (УДОВИ́ЧКА), и, ж.

Пестл. до вдови́ця.

З розмови дізнаються хлопці, що вдовичка вона, сама й хліб косила (О. Гончар);

// ірон. Вдова.

Настрашений бувший [колишній] цісарський жандарм .. покинув загріте леговисько, а на нім молоду, по вбитому на війні чоловікові, вдовичку (У. Самчук);

Демко сьогодні жениться. – І хто ж вона? – запитує вкрай здивована Світлана. – Вгадай... – Удовичка якась, бо він же тюхтій... (Микита Чернявський).

Значення в інших словниках

1. вдовичка — вдови́чка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вдовичка — (удовичка), -и, ж. Зменш.-пестл. до вдовиця (удовиця).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вдовичка — див. вдова  Словник синонімів Вусика
4. вдовичка — Вдови́чка, -чки, -чці; -ви́чки, -ви́чок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вдовичка — ВДОВИ́ЧКА (УДОВИ́ЧКА), и, ж. Пестл. до вдова́. З розмови дізнаються хлопці, що вдовичка вона, сама й хліб косила (Гончар, Таврія.., 1957, 626).  Словник української мови в 11 томах