вдівець
ВДІВЕ́ЦЬ (УДІВЕ́ЦЬ), вця́, ч.
Чоловік, який після смерті дружини не одружився вдруге.
В Богуслав приїхав немолодий .. удівець та ще й з трьома дітьми (І. Нечуй-Левицький);
Стефка, народивши мені сина, вмерла, і залишився я в чужій хаті вдівцем, ще й з немовлям на руках (І. Муратов).
◇ (1) Соло́м'яний вдіве́ць, жарт. – чоловік, який тимчасово залишився без дружини або не живе з нею.
Настя добре розуміла, що в уяві цього одинокого солом'яного вдівця вона була найкращою з усіх жінок на світі (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)