вдячність
ВДЯ́ЧНІСТЬ, ності, ж.
Почуття подяки, готовність віддячити за послугу, допомогу, зроблене добро.
Душа її переповнялася вдячністю. Вона не знала вже, чим і догодити своєму Олексі, що він зробив її щасливою (Г. Хоткевич);
– Ніколи не зітруться в пам'яті нашого народу найглибша повага й безмежна вдячність тим, хто приніс у жертву свою кров і життя (М. Рильський).
○ (1) З вдя́чністю (з подя́кою), у знач. присл. – відчуваючи вдячність або виражаючи подяку; вдячно.
Альберт Сю .. поглянув на місіс Ліліан більше з подякою, ніж з цікавістю (Ю. Смолич);
– Я горджусь своїми ученицями, – Єдлічка з подякою поглянув на Олександру Михайлівну, коли вона закінчила пісню (І. Пільгук);
– Тобі зручно? – Валя ставав навіть чемним, коли на душі в нього було гарно. – Зручно, зручно, – прошепотів Борис з вдячністю. Так навсидьки під столом хлопці й поснули обійнявшись (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)