великдень
ВЕЛИ́КДЕНЬ, кодня, ч. (з великої літери).
Найбільше християнське свято Воскресіння Ісуса Христа; відзначається навесні.
Не к Різдву йде, а к Великодню: уночі тріщить, а вдень плющить (Номис);
На Великдень на соломі, Против сонця, діти Грались собі крашанками (Т. Шевченко);
– А проти Великодня на утрені святий огонь сходить з неба. Патріарх входить у печеру до Гробу Господнього з пучком незасвічених свічок і молиться. Огонь спадає з неба, і самі свічі запалюються (І. Нечуй-Левицький);
Згадав [Кметь] ту весну, коли він перший раз виходив із села. Це теж було перед Великоднем (М. Хвильовий);
* У порівн. Тіснота [на ярмарку], як у церкві на Великдень! І протовпиться не можна (І. Нечуй-Левицький).
(1) Рахма́нський Вели́кдень – за народними віруваннями – свято на двадцять п'ятий день після Великодня.
На двадцять п'ятий день після Великодня припадає свято – Рахманський Великдень, що його ще називають Переполовиненням, або Правою середою (О. Воропай);
На Рахманський Великдень годилося облитися водою (з наук.-попул. літ.);
(2) Руса́льний (Руса́лчин) вели́кдень – день перед Зеленими святами, коли поминають померлих.
– Я страх боюсь, що мене русалки залоскочуть. – Дак то ж на Русалчин великдень (Б. Грінченко);
На Русальний великдень звичайно ніхто не працює далеко від хати, бо, за народними повір'ями, можуть напасти русалки (з наук.-попул. літ.).
◇ (3) На рахма́нський вели́кдень, ірон. – ніколи.
Ви почали відчувати, що справа, за яку боролися ви .. натрапляє на непереможний спротив народу і що вона може перемогти лише на рахманський великдень (Д. Павличко);
(4) Як (мов, ні́би і т. ін.) на Вели́кдень, зі сл. вдягнутися, прибратися і т. ін. – дуже пишно, по-святковому.
– Вечір за вечором просиджували вони з Гафійкою у прибраній як на Великдень хаті, в чистій одежі, немов чекали дорогого гостя... (М. Коцюбинський);
– Дідуню, а чого це ви нарядились як на Великдень? – Зуба піду рвати (І. Драч).
Словник української мови (СУМ-20)