велико

ВЕ́ЛИКО, присл., заст.

1. Сильно; дуже.

А він таки любив її велико (Ганна Барвінок);

Повні води, на яких плава [плаває] земля, піднесуть її вище до сонця, Юрій закосичить ліси і царинки, .. а сінокоси спічнуть од худібки, заростаючи велико зелом (М. Коцюбинський);

Велико врадувалися всі звірі, почувши таке ласкаве слово від свого царя (І. Франко).

2. Багато.

Багато було їй діла в господі, велико печалі на серці (Марко Вовчок).

Значення в інших словниках

1. велико — ве́лико прислівник дуже; багато незмінювана словникова одиниця рідко  Орфографічний словник української мови
2. велико — див. багато  Словник синонімів Вусика
3. велико — Ве́лико, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. велико — ВЕ́ЛИКО, присл., заст. 1. У великій мірі; дуже. А він таки любив її велико (Барв., Опов.., 1902, 465); Велико врадувалися всі звірі, почувши таке ласкаве слово від свого царя (Фр., III, 1950, 229). 2. Багато. Багато було їй діла в господі, велико печалі на серці (Вовчок, І, 1955, 257).  Словник української мови в 11 томах
5. велико — Велико нар. Очень; сильно: много. На свого сина великі) сердився. ЗОЮР. 11. 49. Инший велико знає, а в мене пам'яти не має. Велико розумна.... велико здібна. К. XII. 16. ум. величко.  Словник української мови Грінченка