великодушний
ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ, а, е.
Який має прекрасні душевні якості, велику доброзичливість.
– А ви таки до неймовірності великодушні! (Леся Українка);
Поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь Святослав (М. Рильський);
Ми такі великодушні зараз, що ладні простити пароплавству все, аби тільки мерщій прийшов жаданий пароплав (Б. Антоненко-Давидович);
// У якому виражаються, виявляються ці якості.
Це великодушне й співчутливе ставлення до неї простих людей, їхні щирі слова зворушили серце Македонихи (А. Шиян);
Батьківська любов великодушна, зла довго не таїть (О. Гончар);
Великодушний жест.
Словник української мови (СУМ-20)