великодушний
ВЕЛИКОДУ́ШНИЙ, а, е. Який має прекрасні душевні якості, благородні почуття, велику доброзичливість.
— А ви таки до неймовірності великодушні! (Л. Укр., III, 1952, 705);
Поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь Святослав (Рильський, III, 1956, 25);
// В якому виражаються, проявляються ці якості.
Це великодушне й співчутливе ставлення до неї простих людей, їхні щирі слова зворушили серце Македонихи (Шиян, Гроза.., 1956, 294).
Словник української мови (СУМ-11)