великодушно
ВЕЛИКОДУ́ШНО. Присл. до великоду́шний.
Василько великодушно залишив торбину другові (Донч., V, 1957, 44);
— Знайомий? — запитав шофер Вася, великодушно притримуючи машину (Собко, Нам спокій.., 1959, 8);
— Ну, співай, тільки тихо, — великодушно дозволив Хлипало (Збан., Єдина, 1959, 155).
Словник української мови (СУМ-11)