великорозумник
ВЕЛИКОРОЗУ́МНИК, а, ч.
1. Людина, яка має видатні розумові здібності.
Усі ви, молоді, маєте себе за великорозумників. Та хоч би як ти опирався – все одно в цьому світі змушений будеш працювати (із журн.).
2. ірон. Людина, яка вважає себе розумнішою, ніж є насправді.
– А! Й ти, Іване, привів до школи хлопця?.. Хочеш, щоб і син був такий великорозумник, як батько? Ні, сього не записуйте, я його знаю... (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)