величенький
ВЕЛИЧЕ́НЬКИЙ, а, е.
Який трохи перевищує звичайний розмір, кількість; досить великий.
Бур'янець і величенький, та ніхто ж то його і не дума полоти (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Еге ж, еге ж, – похитувала головами зібрана величенька юрба жінок (В. Еллан-Блакитний);
В кутку цвіло величеньке деревце китайської троянди (Я. Гримайло);
А родина величенька: стара мати, жінка, четверо дітей, найстаршій дівчинці – дванадцять років (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)