велюровий
ВЕЛЮ́РОВИЙ, а, е.
Стос. до велюру.
Обстановка кімнати обмежувалася велюровим диваном (із журн.);
// Зробл., зшитий із велюру.
Обізвався з покуття широкоплечий чоловік, що сидів там у велюровім піджаку наопашки (Т. Осьмачка);
Юрко .. зняв з голови велюрового капелюха (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)