вепровий
ВЕ́ПРОВИЙ, а, е.
Те саме, що ве́прячий.
Тим часом здоровенну тушу вепрову .. відвезено до просторого шатра, нап'ятого на лісовій галявині (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса);
У V–III тис. до н. е. люди прикрашали свій шкіряний одяг, головні убори та пояси нашивними пластинами, вирізаними з блискучої емалі вепрових іклів та зі стулок черепашок (з наук.-попул. літ.);
Найцікавіше для того, хто вперше потрапляє в Чехію, – знамените смажене вепрове коліно (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)