верблюдячий
ВЕРБЛЮ́ДЯЧИЙ, а, е.
Те саме, що верблю́жий.
Туглій роздягнувся, і вони забралися на м'яке ложе, під пухкі ковдри з верблюдячої шерсті (В. Малик);
Тварини йшли поважно, гордовито піднявши верблюдячі голови (І. Білик);
Налив [мандеєць] з глека кислого верблюдячого молока в чашу і подав хлопцеві (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)