вербовий

ВЕРБО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до верба́.

Ген-ген понад тихим Дунаєм зеленою лавою простягся кучерявий гай вербовий (М. Коцюбинський);

Вона знає тут кожний куточок. Зберігся навіть і досі старий вербовий пеньок (А. Шиян);

З пучечком вербового гілля пішла під вечір Настя до церкви (К. Мотрич);

// Зробл. із верби.

І грав би на сопілочці вербовій Тужливу ту мелодію без слів (І. Франко);

На камінних підвалинах стояло велике вербове корито (Іван Ле).

2. у знач. ім. вербо́ві, вих, мн. Родина дводольних рослин, до якої належать дерева й кущі із суцвіттями, зібраними у сережки.

Усі вербові швидкорослі, вологолюбні, легко розмножуються вегетативно (з наук. літ.);

До вербових належать такі декоративні дерева, поширені в Україні, як тополя і верба, їх висаджують уздовж доріг, на берегах водойм, обсаджують ними яри, балки (із журн.);

Деревина вербових використовується як будівельний матеріал, для виробництва меблів і т. ін. (із журн.).

Значення в інших словниках

1. вербовий — -а, -е. Прикм. до верба. || Зробл. з верби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Вербовий — Вербови́й прізвище  Орфографічний словник української мови
3. вербовий — ВЕРБО́ВИЙ, а, е. Прикм. до верба́. Ген-ген понад тихим Дунаєм зеленою лавою простягся кучерявий гай вербовий (Коцюб., І, 1955, 137); Вона знає тут кожний куточок. Зберігся навіть і досі старий вербовий пеньок (Шиян, Вибр., 1947, 271); // Зробл. з верби.  Словник української мови в 11 томах
4. вербовий — Вербовий, -а, -е Ивовый. Козячий кожух, вербові дрова, — біда ютова. Ном. №8110.  Словник української мови Грінченка