вербовий
ВЕРБО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до верба́.
Ген-ген понад тихим Дунаєм зеленою лавою простягся кучерявий гай вербовий (М. Коцюбинський);
Вона знає тут кожний куточок. Зберігся навіть і досі старий вербовий пеньок (А. Шиян);
З пучечком вербового гілля пішла під вечір Настя до церкви (К. Мотрич);
// Зробл. із верби.
І грав би на сопілочці вербовій Тужливу ту мелодію без слів (І. Франко);
На камінних підвалинах стояло велике вербове корито (Іван Ле).
2. у знач. ім. вербо́ві, вих, мн. Родина дводольних рослин, до якої належать дерева й кущі із суцвіттями, зібраними у сережки.
Усі вербові швидкорослі, вологолюбні, легко розмножуються вегетативно (з наук. літ.);
До вербових належать такі декоративні дерева, поширені в Україні, як тополя і верба, їх висаджують уздовж доріг, на берегах водойм, обсаджують ними яри, балки (із журн.);
Деревина вербових використовується як будівельний матеріал, для виробництва меблів і т. ін. (із журн.).
Значення в інших словниках
- вербовий — -а, -е. Прикм. до верба. || Зробл. з верби. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Вербовий — Вербови́й прізвище Орфографічний словник української мови
- вербовий — ВЕРБО́ВИЙ, а, е. Прикм. до верба́. Ген-ген понад тихим Дунаєм зеленою лавою простягся кучерявий гай вербовий (Коцюб., І, 1955, 137); Вона знає тут кожний куточок. Зберігся навіть і досі старий вербовий пеньок (Шиян, Вибр., 1947, 271); // Зробл. з верби. Словник української мови в 11 томах
- вербовий — Вербовий, -а, -е Ивовый. Козячий кожух, вербові дрова, — біда ютова. Ном. №8110. Словник української мови Грінченка