вербовка

ВЕРБО́ВКА, и, ж., розм., рідко.

Те саме, що вербува́ння.

Таким чином Андрій ще раз переконався, яка страшна сила закладена в тій проклятій вербовці, що від однієї думки про неї людина з хама стає янголом (І. Багряний);

Людям фашистська неволя була страшною чумою, а Варчукові – золотим дном. Хто був спроможніший – відкуповувався від проклятої вербовки (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вербовка — правильніше: вербування «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. вербовка — вербо́вка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. вербовка — ВЕРБО́ВКА, и, ж., розм. Те саме, що вербува́ння. Йде вербовка (Довж., І, 1958, 46). Словник української мови в 11 томах