вербований
ВЕРБО́ВАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до вербува́ти.
Вже тоді, як скрізь по більшій часті європейських земель, військо було вже не земське, а королівське, вербоване (М. Драгоманов);
– Розходьтеся, хлопці, по домівках, – сказав [Мирон] нарешті усім вербованим на операцію (Микита Чернявський);
На заводі працювали кріпаки і вербовані робітники з інших місць (з наук.-попул. літ.);
// вербо́вано, безос. пред.
Князь збагнув, що обережність Еймундова викликана не зовсім звичним ділом, на яке їх вербовано (син мав іти проти рідного батька), хоч коли згадати до ладу, то не було на світі такої чорної справи, в яку не встряли б варяги, аби лиш їм заплачено (П. Загребельний);
// у знач. ім. вербо́ваний, ного, ч. Той, хто завербувався на роботу, до війська і т. ін.
Вербованих приїхало значно більше, ніж ми розраховували (М. Руденко).
Значення в інших словниках
- вербований — вербо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- вербований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вербувати. || у знач. ім. вербований, -ного, ч.Людина, яка завербувалася на роботу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вербований — ВЕРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вербува́ти; // у знач. ім. вербо́ваний, ного, ч. Людина, яка завербувалася на роботу. Вербованих приїхало значно більше, ніж ми розраховували (Руд., Вітер.., 1958, 178). Словник української мови в 11 томах