вербувальник
ВЕРБУВА́ЛЬНИК, а, ч.
Особа, яка займається вербуванням.
По всьому району їздять вербувальники, запрошуючи на шахти, на заводи – гори золоті обіцяють (М. Зарудний);
Почали з'являтися вербувальники з училищ, з нагоди їхнього приїзду теж шикують, і тоді теж лунає на плацу: – Бажаючі, крок вперед! (О. Гончар);
Свого часу вона справді їздила до Чехії, де їй обіцяли місце танцівниці в, як це називали вербувальники, головному вар'єте міста Праги (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)