1. Словник української мови у 20 томах

вербувальник

ВЕРБУВА́ЛЬНИК, а, ч.

Особа, яка займається вербуванням.

По всьому району їздять вербувальники, запрошуючи на шахти, на заводи – гори золоті обіцяють (М. Зарудний);

Почали з'являтися вербувальники з училищ, з нагоди їхнього приїзду теж шикують, і тоді теж лунає на плацу: – Бажаючі, крок вперед! (О. Гончар);

Свого часу вона справді їздила до Чехії, де їй обіцяли місце танцівниці в, як це називали вербувальники, головному вар'єте міста Праги (Ю. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вербувальник — вербува́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. вербувальник — -а, ч. Особа, що займається вербуванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вербувальник — ВЕРБУВА́ЛЬНИК, а, ч. Особа, що займається вербуванням. Шукаючи щастя в Америці, про яку так багато.. наговорено вербувальниками, Матвій Шувала віч-на-віч зіткнувся з жорстокою дійсністю капіталістичного світу (Рад. літ-во, 2, 1957, 30). Словник української мови в 11 томах