верв

ВЕРВ, і, ж., іст.

У IX–XIII ст. – давньоруська сільська поземельна громада, члени якої були зв'язані круговою порукою.

Приславське городище – людне городище, як і вся приславська верв. Є його, люду, за загорожею, є й поза загорожею (Д. Міщенко);

Найнижчим щаблем в ієрархії адміністративно-територіального поділу Київської Русі виступала верв, що відповідала пізнішому “громада” (кілька вервей становили волость) (з навч. літ.);

Органом місцевого селянського самоврядування була верв – сільська територіальна громада (із журн.).

Значення в інших словниках

1. верв — верв іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. верв — І, ж. Давньоруська сільська поземельна община, члени якої були зв'язані круговою порукою. Щоб раювали тонкоспіві верві із полювань...(ЗД:72).  Словник поетичної мови Василя Стуса
3. верв — -і, ж. Давньоруська сільська поземельна громада, члени якої були зв'язані круговою порукою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. верв — Мотуз  Словник застарілих та маловживаних слів
5. верв — ВЕРВ, і, ж. Давньоруська сільська поземельна община, члени якої були зв’язані круговою порукою. Спільним добром верві були лісові вгіддя та вигони (Іст. СРСР, І, 1956, 34).  Словник української мови в 11 томах