веретка
ВЕРЕ́ТКА, ВЕРІ́ТКА, и, ж.
Зменш. до вере́та.
Ноги його були накриті старою веріткою (Л. Мартович);
Оксана буде нести свої сніпки колосся, а хлопці ховатимуть ті ковіньки, що впали з верітки, у пазуху (В. Стефаник);
Мітчукова винесла стареньку веретку, постелила на призьбі (М. Олійник);
На сірій лляній верітці, акуратно розстеленій побіля самої грядки, мовчки сиділа Магда Куца (І. Нижник).
Словник української мови (СУМ-20)