вереття

ВЕРЕ́ТТЯ, я, с., розм.

1. Груба тканина з валу (див. вал²); ряднина.

На очі мені потрапила стара бабця, яка несла велику торбу з вереття (із журн.).

2. Старі речі; лахміття.

А це – Сисой, що хіть свою презміг [переміг], щодня ходив до річки у веретті і роздягався з голови до ніг, щоб комарі кусали в очереті (Л. Костенко);

Під час хворощів я одягався у вереття і постував (із журн.).

Значення в інших словниках

1. вереття — вере́ття іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вереття — -я, с., розм. 1》 Груба тканина з валу (див. вал II); ряднина. 2》 Старі речі; лахміття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вереття — див. залишок; одяг  Словник синонімів Вусика
4. вереття — ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг), РУ́Б'Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИ мн., РА́М'Я, РА́МТЯ рідше, РИ́ЗЗЯ рідше, ЛА́ХИ мн., розм., ЛА́ХМАНИ́ мн., розм., ЛАХМА́ННЯ розм., ЛАХМАНИ́НА розм., ДРА́НКА розм., РЯДЮ́ГА розм., ХЛАМІ́ТТЯ розм., ШМА́ТТЯ розм., ГАНЧІ́РКА зневажл.  Словник синонімів української мови
5. вереття — Вере́ття, -ття, -ттю, -ттям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вереття — ВЕРЕ́ТТЯ, я, с., розм. 1. Груба тканина з валу ( див. вал²); ряднина. 2. Старі речі; лахміття.  Словник української мови в 11 томах
7. вереття — Вереття, -тя с. 1) Тряпье, хламъ. 2) Кругъ сноповъ, въ стогѣ. Александров. у.  Словник української мови Грінченка