верея
ВЕРЕ́Я¹, ї, ж.
Стрижень, на який навішують двері, ворота і т. ін.; завіса (див. заві́са²).
І всякий, хто має премудрість в серці до чого, нехай іде й робить, що заповів Господь: і скинію, і завіси, і покрови, і кілки, і вереї, і стовпи, і стояла! (Г. Хоткевич);
В цей час брама розчинилася – іржаво зарипіли вереї (Валерій Шевчук);
Коли я вельми щільно зачинив вхідні двері, тонко і жалісно проскрипіли над моїми вухами дверні незмащені вереї (із журн.);
* У порівн. Потліли горностаєві кереї [киреї], і шабля, і бунчук, і булава. А ти... [Київ] ти непорушний, як вереї. Схилився над пергаменом мінеї (М. Драй-Хмара).
ВЕРЕ́Я², ї, ж., іст.
Старовинний легкий вітрильний або весловий човен.
Верея призначалася для перевезення пасажирів, вона розвивала велику швидкість завдяки гострому носу і кормі (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)