верзіння
ВЕРЗІ́ННЯ, я, с.
1. фам. Дія за знач. верзти́.
– Коханий, – говорить Галя, – а що як справді нападуть на нас розбійники? – Не бійсь, моє серце, то все верзіння, – говорить козак. І їхали вони далі темним гаєм (Марко Вовчок);
Замість спати дома, він мусить слухати претенсійне [претензійне] верзіння жінки, може й вродливої, але надто балакучої й наївної (В. Домонтович).
2. розм. Видіння, марення.
Недовго вчилась я радистській справі, – звалилась. Жар. Жага. Верзіння. Тиф. Проснулась в родички.., два місяці пролежавши в гарячці (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)