вериги

ВЕРИ́ГИ, и́г, мн., заст.

Залізні ланцюги, пута, які носили на руках або на тілі релігійні фанатики з метою самокатування.

– Одягайте, ґаздо, вериги, беріть нагайку-трійчатку і хвощіть [хвоськайте] себе (П. Колесник);

Одна ішла, закута у вериги, у ковпаку залізному, невзута. Чи хто сказав, чи вичитала з книги, що Богу вгодна отака покута? (Л. Костенко);

* У порівн. І все це увінчують два вороновані автомати, що теліпаються на грудях у людини, як вериги (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. вериги — вери́ги множинний іменник рідко  Орфографічний словник української мови
2. вериги — Иг, мн., заст., іст. Залізні ланцюги, які носили на тілі релігійні фанатики з метою самокатування. Як легко, збувшися старих вериг, почутись вільному, з собою в парі! (ЧТ:13).  Словник поетичної мови Василя Стуса
3. вериги — -иг, мн., заст. Залізні ланцюги, пута, що їх носили на руках або на тілі релігійні фанатики з метою самокатування та умертвіння плоті.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вериги — ВЕРИ́ГИ, и́г, мн., заст. Залізні ланцюги, пута, які носили на руках або на тілі релігійні фанатики з метою самокатування. — Одягайте, газдо, вериги, беріть нагайку-трійчатку і хвощіть себе (Кол., Терен.., 1959, 189); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах