вериги
ВЕРИ́ГИ, и́г, мн., заст. Залізні ланцюги, пута, які носили на руках або на тілі релігійні фанатики з метою самокатування.
— Одягайте, газдо, вериги, беріть нагайку-трійчатку і хвощіть себе (Кол., Терен.., 1959, 189);
*У порівн. І все це увінчують два вороновані автомати, що теліпаються на грудях у людини, як вериги (Загреб., Європа 45, 1959, 48).
Словник української мови (СУМ-11)