вертута

ВЕРТУ́ТА, и, ж.

Рулет, пиріг із витяжного тіста.

[Козубська:] Часто було годують [мати] вас коржиками або вертутою, як було заходите до нас (М. Кропивницький);

Готувалося .. холодець, кисіль, качки, вертути з такого тіста, що аж світиться (І. Микитенко);

Збирався [я] в гості .. у край вишняків, козячого молока і спеченої в печі вертути зі шкварками... (М. Вінграновський);

Молодиця ставила вертуту в піч, обгортала її гарячим попелом, а тоді пригортала з боків жаром (Ю. Логвин).

Значення в інших словниках

1. вертута — верту́та іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. вертута — -и, ж. Печиво з коржа, змазаного начинкою і скрученого трубкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вертута — ВЕРТУ́ТА, и, ж. Печиво з коржа, змазаного начинкою і скрученого трубкою. [Козубська:] Часто було годують [мати] вас коржиками або вертутою, як було заходите до нас (Кроп., II, 1958, 264); Готувалося.. холодець, кисіль, качки, вертути з такого тіста, що аж світиться (Мик., II, 1957, 164).  Словник української мови в 11 томах