вертуха

ВЕРТУ́ХА, и, ж., розм.

Жін. до верту́н¹ 1–3.

Он прорізала гострим крилом парене запахами цвіту повітря невгамовна вертуха ластівка, несучи ротатій родині здобич (У. Самчук);

Христинка .. терпіти не могла отих вертух, у яких все, що на душі, те й на язиці (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. вертуха — верту́ха іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вертуха — -и. Жін. до вертун I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вертуха — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
4. вертуха — НЕПОСИ́ДА розм. (непосидюча людина), НЕПОСИ́ДЬКО розм. рідше; ДЗИ́ГА розм., ВЕРТУ́Н розм., КРУТЬКО́ розм. рідше (швидка в рухах, вертлява людина); ВЕРТУ́ХА розм. (про дівчину, жінку). Був це хлопець жвавий, за що і прозивався в школі "непосидою" (І.  Словник синонімів української мови
5. вертуха — ВЕРТУ́ХА, и, ж. Жін. до верту́н¹ 1. Христинка.. терпіти не могла отих вертух, у яких все, що на душі, те й на язиці (Стельмах, Хліб.., 1959, 287).  Словник української мови в 11 томах