Значення в інших словниках
-
вертуха —
верту́ха іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
вертуха —
-и. Жін. до вертун I 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вертуха —
ВЕРТУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до верту́н¹ 1–3. Он прорізала гострим крилом парене запахами цвіту повітря невгамовна вертуха ластівка, несучи ротатій родині здобич (У. Самчук); Христинка .. терпіти не могла отих вертух, у яких все, що на душі, те й на язиці (М. Стельмах).
Словник української мови у 20 томах
-
вертуха —
НЕПОСИ́ДА розм. (непосидюча людина), НЕПОСИ́ДЬКО розм. рідше; ДЗИ́ГА розм., ВЕРТУ́Н розм., КРУТЬКО́ розм. рідше (швидка в рухах, вертлява людина); ВЕРТУ́ХА розм. (про дівчину, жінку). Був це хлопець жвавий, за що і прозивався в школі "непосидою" (І.
Словник синонімів української мови
-
вертуха —
ВЕРТУ́ХА, и, ж. Жін. до верту́н¹ 1. Христинка.. терпіти не могла отих вертух, у яких все, що на душі, те й на язиці (Стельмах, Хліб.., 1959, 287).
Словник української мови в 11 томах