вертуха

НЕПОСИ́ДА розм. (непосидюча людина), НЕПОСИ́ДЬКО розм. рідше; ДЗИ́ГА розм., ВЕРТУ́Н розм., КРУТЬКО́ розм. рідше (швидка в рухах, вертлява людина); ВЕРТУ́ХА розм. (про дівчину, жінку). Був це хлопець жвавий, за що і прозивався в школі "непосидою" (І. Ле); — Ох, кого ж це він (син) задумав брати? Кого він оце приведе в мою хату? Якусь дзиґу, якусь крутилку, голосну, як дзвін, крикуху, тарахкотілку (І. Нечуй-Левицький); (Ярцев (Люді):) Чекай, вертухо... Я хочу дати тобі цікаву книжку (Ю. Мокрієв).

Значення в інших словниках

1. вертуха — верту́ха іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вертуха — -и. Жін. до вертун I 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вертуха — ВЕРТУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до верту́н¹ 1–3. Он прорізала гострим крилом парене запахами цвіту повітря невгамовна вертуха ластівка, несучи ротатій родині здобич (У. Самчук); Христинка .. терпіти не могла отих вертух, у яких все, що на душі, те й на язиці (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
4. вертуха — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
5. вертуха — ВЕРТУ́ХА, и, ж. Жін. до верту́н¹ 1. Христинка.. терпіти не могла отих вертух, у яких все, що на душі, те й на язиці (Стельмах, Хліб.., 1959, 287).  Словник української мови в 11 томах