вертунець

КАЖА́Н (нічний ссавець з широкими крилами, утвореними перетинками між пальцями ніг), ЛЕТЮ́ЧА МИ́ША, ВЕРТУНЕ́ЦЬ діал., ЛИ́ЛИК діал. Невидимі кажани шурхали над головою (М. Олійник); Вони ступили під низьке склепіння, й раптом із вогкого півмороку вихопилась стрімка летюча миша (Є. Гуцало); Одні тільки вертунці часом літали перед його очима (Панас Мирний); Довкола хат в повітрі чорні лилики гуляють (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. вертунець — вертуне́ць іменник чоловічого роду, істота кажан діал.  Орфографічний словник української мови
2. вертунець — -нця, ч., діал. Кажан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вертунець — ВЕРТУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., розм. 1. Зменш.-пестл. до верту́н¹ 1–3. – Нас при хаті всього – я та горобчики. – Горобчики? – Вони, голубчики. Повернулися, – засяяли в обрамленні зморщок лагідні бабині очі... – Ось побачите моїх вертунців (А. Михайленко). 2. діал.  Словник української мови у 20 томах
4. вертунець — ВЕРТУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., діал. Кажан. Одні тільки вертунці часом літали перед його очима (Мирний, II, 1954, 226).  Словник української мови в 11 томах
5. вертунець — Вертунець, -нця м. Летучая мышь? (Вночі) одні тільки вертунці часом літали перед його очима. Мир. ХРВ. 306.  Словник української мови Грінченка