вертун
НЕПОСИ́ДА розм. (непосидюча людина), НЕПОСИ́ДЬКО розм. рідше; ДЗИ́ГА розм., ВЕРТУ́Н розм., КРУТЬКО́ розм. рідше (швидка в рухах, вертлява людина); ВЕРТУ́ХА розм. (про дівчину, жінку). Був це хлопець жвавий, за що і прозивався в школі "непосидою" (І. Ле); — Ох, кого ж це він (син) задумав брати? Кого він оце приведе в мою хату? Якусь дзиґу, якусь крутилку, голосну, як дзвін, крикуху, тарахкотілку (І. Нечуй-Левицький); (Ярцев (Люді):) Чекай, вертухо... Я хочу дати тобі цікаву книжку (Ю. Мокрієв).
ВЕРГУНИ́ (смажене в смальці або олії солодке печиво, що має форму довгастих смужечок), ХРУ́ЩИКИ, ХРУСТИ́, ВЕРТУНИ́ діал. Вчителька поставила на стіл тарілку з хрускотливими вергунами (О. Донченко); Разом з варенухою подали на стіл яблука, груші, горіхи, хрусти (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови