вертушка
ВЕРТУ́ШКА, и, ж., розм.
1. Загальна назва різних предметів, приладів та інструментів, що обертаються навколо своєї осі.
Михайло ремонтував скриньку для вертушки, що нею міряють силу течії на різних глибинах (М. Трублаїні);
Хто ривсь у викладених на прилавку книжках, хто біля вертушки проглядав листівки – літографії (А. Головко);
Він підходить до вертушки, йде просто на жінку в уніформі й дістає з кишені ветеранське посвідчення (С. Жадан);
* У порівн. А світ кругом мене так вертушкою й ходить (Панас Мирний).
2. Внутрішній телефон прямого зв'язку.
Староста покрутив вертушку, назвав у трубку ім'я й по батькові людини, з якою він розмовляв (І. Микитенко);
Почув Аркаша різкий дзвінок. Це – вертушка. Обіцяли зі столиці конфіденційну інформацію (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)