верхогір'я
ВЕРХОГІ́Р'Я, я, с., збірн., поет.
Верхні частини, верхів'я гір.
Коли на крилах хмари злотні На землю вечір принесуть, Вони летять на верхогір'я І там солодкий спокій п'ють (О. Олесь);
Йде гроза з-за верхогір'я... Справді, тільки примічай: Чорних птиць імлисте пір'я Затемнило небокрай (М. Рильський);
Шатра, що розкинулись по верхогір'ю, з великим завзяттям напинали самі ж вихованці (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)