верхом
ВЕРХО́М, присл., рідко.
Те саме, що ве́рхи.
Карпові діти одв'язали коняку і почали їздити верхом (І. Нечуй-Левицький).
ВЕ́РХОМ, присл.
По верхній частині, у верхній частині чого-небудь.
Вітер одразу відпустив мене. Він пішов верхом, з шаленим свистом чешучи настовбурчені чуби струнких сосонок (В. Нестайко);
Синьо мигнула блискавиця, грім пішов верхом. І враз вітер рвонувся з такою силою, аж заскрипіли дуби і з крайньої стріхи вирвало кілька стріпків соломи (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)