верчений
ВЕ́РЧЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до верті́ти 1, 3.
Отвори, верчені свердлом;
// у знач. прикм. Непрямий, викривлений.
* Образно. Вона-то вислухає всю мою довгу розповідь про моє кручене-верчене життя (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)