вершинка
ВЕРШИ́НКА, и, ж.
Зменш. до верши́на.
Зеленкуваті стріли травинок вигинались дугою, їхні вершинки хилились до землі під вагою прозорих краплин (Ю. Збанацький);
За вершинкою одного з сусідніх пагорбів, так само, як і Катруха, в сніговій норі сидів комісар (Микита Чернявський).
Словник української мови (СУМ-20)