вершитися

ВЕРШИ́ТИСЯ, и́ться, недок.

1. Закінчуватися чим-небудь у своїй верхній частині.

Двері і мармурові коминки вершились великокняжими гербами (О. Стороженко);

На його [дитяти] тонкій шиї похитувалась заважка голова, що вершилась збитими хмелястими [хмелевими] кучерями (М. Стельмах).

2. Відбуватися, здійснюватися.

Переворот вершився .. в його душі, переворот глибокий і сильний (І. Франко);

Вершиться суд над душогубом злим (М. Рильський);

Який прекрасний подвиг вершиться на землі! (М. Бажан);

// Вирішуватися, ухвалюватися.

– Пробачте. Але я інакше не міг зробити. Вершилась... доля мого життя, – хтозна-навіщо вибачався Сергій (І. Білик).

3. Пас. до верши́ти.

Після судової реформи 1864 року судочинство відбувалося за участі сторін, вершилося присяжними засідателями – представниками від населення, які призначалися за жеребом з числа заможних громадян (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. вершитися — верши́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вершитися — -иться, недок. 1》 Закінчуватися чим-небудь у своїй верхній частині. 2》 Відбуватися, здійснюватися. 3》 Пас. до вершити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вершитися — ВІДБУВА́ТИСЯ (про дію, подію, явище тощо — мати місце), ТРАПЛЯ́ТИСЯ, ЗДІ́ЙСНЮВАТИСЯ, БУ́ТИ, ПРОХО́ДИТИ, ДІ́ЯТИСЯ, РОБИ́ТИСЯ, ЧИНИ́ТИСЯ, ІТИ́ (ЙТИ́), ВЕРШИ́ТИСЯ уроч., ДОВЕ́РШУВАТИСЯ уроч.; ОБХО́ДИТИСЯ без кого, чого (перев. з част. не); СТАВА́ТИСЯ (перев.  Словник синонімів української мови
4. вершитися — ВЕРШИ́ТИСЯ, и́ться, недок. 1. Закінчуватися чим-небудь у своїй верхній частині. Двері і мармурові коминки вершились великокняжими гербами (Стор., І, 1957, 370). 2. Відбуватися, здійснюватися. Переворот вершився..  Словник української мови в 11 томах
5. вершитися — Вершитися, -шуся, -шишся гл. Завершаться, оканчиваться на верху. Мармурові комінки вершилися великокняжими гербами. Стор. МПр. 74.  Словник української мови Грінченка