вершитися
ВЕРШИ́ТИСЯ, и́ться, недок.
1. Закінчуватися чим-небудь у своїй верхній частині.
Двері і мармурові коминки вершились великокняжими гербами (Стор., І, 1957, 370).
2. Відбуватися, здійснюватися.
Переворот вершився.. в його душі, переворот глибокий і сильний (Фр., V, 1951, 252);
Вершиться суд над душогубом злим (Рильський, І, 1956, 254);
Який прекрасний подвиг вершиться на землі! (Бажан, Вибр., 1940, 137).
3. Пас. до верши́ти.
Словник української мови (СУМ-11)