вершки
ВЕРШКИ́, і́в, мн. (рідше одн. вершо́к, шка́, ч.).
1. Густий молочний продукт з великим умістом жиру, одержуваний шляхом відстоювання або сепарування свіжого молока.
Зо всіх гладишок чисто було вершки поз'їдаю, наче той кіт (Ганна Барвінок);
Щоранку Богдан куштував молоко й вершки (В. Владко);
Часом він грав для неї на скрипці, часом, коли нагадувала про себе її тяжка спадкова хвороба, подавав їй каву і вершки до ліжка (Ю. Андрухович).
2. перен. Найкраща частина чогось.
Хитра ота заморська машина-віялка: одвійки залишає в Кураєвому, а вершки жене кудись, далеко, у свої загребущі краї (О. Гончар);
// чого, ірон. Найвпливовіша частина суспільства.
Нещастя Котляревського в тім, що він поплив за течією і в своїх творах висловив те презирство й глум, з яким вершки одверталися од народнього [народного] життя (М. Зеров).
◇ (1) Вершки́ суспі́льства – найважливіші, найвпливовіші особи; еліта.
Він так упевнено говорить “ми”, що ви ніколи не подумаєте інакше. Знаєте, це до болю противно! Саме в цьому я й бачу розклад вершків нашого суспільства (М. Хвильовий);
Повернувшись у рідне містечко з закордонним дипломом, він вважався “персона ґрата” серед вершків місцевого суспільства (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)