вершляг
ВЕРШЛЯ́Г, а́, ч., заст.
Великий важкий молот для кування металу, роздрібнення каменю і т. ін.
Дядько Тимоха був коваль, і дві його здоровенні жилаві руки із засуканими рукавами щодня .. повертали й гупали важким півпудовим вершлягом по залізному ковадлу (Б. Грінченко);
* Образно. І мова, що в катів під вершлягом була, Міцною зробиться, як криця (В. Самійленко).
Словник української мови (СУМ-20)