вершляг
ВЕРШЛЯ́Г, а́, ч., заст. Великий важкий молот для кування металу, роздрібнення каменю і т. ін.
Дядько Тимоха був коваль, і дві його здоровенні жилаві руки з засуканими рукавами щодня, як пірцем, повертали й гупали важким півпудовим вершлягом по залізному ковадлу (Гр., І, 1963, 283);
*Образно. І мова, що в катів під вершлягом була, Міцною зробиться, як криця (Сам., І, 1958, 96).
Словник української мови (СУМ-11)