вершкувати
ВЕРШКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що, с. г.
Зривати верхівку суцвіть і підчищати нижнє пожовкле листя в деяких сільськогосподарських культурах для посилення в них певних якостей.
Овочівник пікірує розсаду, прополює культури. Пасинкує, вершкує, вибирає огірки, помідори, капусту у відкритому ґрунті (з наук. літ.);
Потрібно вершкувати й пасинкувати тютюн. Це сприяє підвищенню врожаю листя, поліпшенню якості та прискоренню його достигання (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)