верітчина
ВЕРІ́ТЧИНА, и, ж., діал.
Ряднина.
– Ви будете на лавиці спати; от я зараз вам дам і подушку під голову, і яку верітчину або й що інше (О. Кобилянська);
Лютий [Никола] на Костика, що втік, каже, боягуз дурний і не міг розігнати ос верітчиною (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)