веснонька
ВЕ́СНОНЬКА, и, ж., поет.
Пестл. до весна́ 1.
Розцвітайся ти, веснонько красна (з народної пісні);
Ще щебече у садочку соловій Пісню любую весноньці молодій (І. Франко);
Розлилися води На чотири броди, Веснонько, весна! (М. Рильський);
Згрібає бабуся палицею сухий лист, що справді скрізь купками лежить .. Веснонька ще не встигла поховати під килимом нового зілля (Н. Королева).
Словник української мови (СУМ-20)