вестготи

ВЕСТГО́ТИ, ів, мн. (одн. вестго́т, а, ч.), іст.

Західна гілка групи германських племен готів.

Наприкінці IV ст. Риму довелося зіткнутися із сильним натиском германського племені вестготів, котрих, у свою чергу, тіснили племена гунів (з наук. літ.);

У Південній Галлії вестготи заснували своє власне Тулузьке королівство (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. вестготи — -ів, мн., іст. Західне відгалуження готів, які в 3-4 ст. оселилися між рікою Дністром і пониззям Дунаю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вестготи — ВЕСТГО́ТИ, ів, мн., іст. Західне відгалуження готів, які жили на території сучасної південно-східної Прибалтики, а в III-IV ст. оселилися між рікою Дністром і пониззям Дунаю. У 451 р. гунни..  Словник української мови в 11 томах